Тофу. Що таке тофу?

Тофу – це такий штучний сир з дуже неоднозначними смаковими якостями. Т Виглядає він зазвичай як білуватий щільний брикет. І, якщо відкинути всяку толерантність і на якийсь час забути про всі достоїнства азіатського мистецтва, в тому числі кулінарного, можна з упевненістю сказати, що тофу – гидота рідкісна.
Хоча тим же китайцям і японцям вона цілком за смаком.

Тофу (дау-фу, бу-цзи, ту-бу, то-фу) прийшов у сучасну східну кулінарію з далекого минулого. Цьому продукту вже декілька тисяч років. Очевидно, що саме азіатські кухні відкрили людству очі на корисність і дешевизну соєвої продукції. А ми, такі-розтак дурні європейці, все ніяк не бажаємо прийняти все це як істину в остаточному підсумку. Для західної кулінарії тофу – продукт мало прийнятний. Важко навіть знайти таку страву, в якому цей сир-сир був би хоч трішки доречний.

Тим не менш, в китайській, японській і корейській кулінарії тофу займає вельми почесне місце. Про його походження ходять десятки легенд, а сам він часто згадується з поважними приставками так, як ніби мова йде про бургомістр або господине поліцейському, а не про сир. До того ж готується він дуже просто. Рецепт тофу незмінний ось уже багато століть. І можна з упевненістю сказати, що готується нині у китайських ресторанах штучний сир – це точно такий же соєвий сир, який їли китайці дві тисячі років тому.

Основою тофу служить соєве емульсія. Готується вона з, відповідно, соєвих бобів. З невеликою кількістю води їх розмелюють і збивають. Додають води, об’ємом в четвер перевищує обсяг соєвих бобів і знову збивають. Після цього з гущавини зливають всю рідину, а її знову збивають з невеликою кількістю води. Яку знову зливають. Далі гущу віджимають, отриману субстанцію додають в загальний обсяг і знову збивають.

На наступному етапі молоко згущують за допомогою сульфату кальцію, що міститься в речовині під назвою Нігар або використовуючи лимонний сік. Крім згущуються речовин в сир можуть додавати горіхи, боби, коров’яче молоко, фрукти, ягоди. Але істинним вважається лише такий тофу, в якому є тільки соєве молоко і Нігар або лимонна кислота. Далі згущений молодий сир вистоюється і залишається на зберігання. На Заході він ще й пастеризується для збільшення терміну зберігання.

І в залежності від використовуваних добавок, рецептурних нюансів, умов зберігання та часу витримки тофу ділиться на кілька категорій. В Європі дуже популярні твердий тофу і десерти на його основі. А на Сході особливим попитом користуються смердючий і м’який тофу. Смердючий сир – смердючий воістину. До нього навіть підійти важко.

При всьому цьому тофу корисний надзвичайно. Він підходить практично всім, у кого немає алергічних реакцій на соєві продукти. Він майже в повній мірі може замінити людині молоко, м’ясо і яйця, показаний страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинними недугами. До того ж він не містить холестерину. А це в умовах сучасно тотальної моди на схуднення вже саме по собі важливе.