Що таке андеграунд?

Слово «андеграунд», а іноді його вимовляють ще як «андерграунд» в перекладі з англійської означає «підпіллі».
Сьогодні ж цим словом в російській мові називають неформальні музичні і літературні течії. Наприклад, колись давно-давно з андеграунду вийшли такі музичні напрямки, як треш-метал, блек-метал, панк, альтернатива, дез-метал, хардкор-панк, грандж рок, реп, хардкор хіп-хоп. І, звичайно ж, граффіті. Колись всі ці напрями «переслідувалися за законом» і ніким особливо не віталися. Але часи змінилися, пройшли ті звичаї і тепер всі ці «підпільники» вийшли на світ божий і мають своїх прихильників, своїх виконавців і навіть, часом, свою філософію.

Сам термін «андеграунд» з’явився вперше в США. Почав він вживатися з середини 20 століття. І застосовували це слово до тих країн, в яких мистецтво, як музичне, так і літературне і художнє, було повністю підпорядковане державній ідеології. Застосовували це слово і по відношенню до Росії. Особливо це слово як не можна до речі підходило до російського року тих часів – незрозумілого, відкинутого, але все одно живому і так не схожому на пісні Алли Борисівни Пугачової.

Чим же характеризується андеграунд? По-перше, це розрив з панівною ідеологією країни і держави в цілому. По-друге, це повне ігнорування стилістичних та мовних обмежень. По-третє, відмова від загальноприйнятих цінностей. І, звичайно ж, бунтарство і епатажність.

Як правило андеграунд – це те, що випускається нелегально і тільки для вузького кола людей, які також, як і сам автор не хочуть бути схожі на всіх інших. Ще частіше андеграунд «пишеться в стіл», тобто без всякої надії на те, що це колись буде видано, опубліковано чи комусь потрібно. Тоді навіщо ж все це робиться? Та лише тому, що душа просить. Тому, що людина просто не хоче миритися зі сформованими засадами і тому грає ту музику, яку ніхто не розуміє, пише ті розповіді, які в світі літератури вважаються нонсенсом і малює картини, які ніхто не стане дивитися. Але з часом заборони знімаються або з’являються нові, ще більш жорстокі, а старі заборони сам же уряд піднімає на сміх. І ось тоді з’являються на світ всі ці заховані від очей картини, видаються книги, які кілька десятків років припадали пилом у столі, починає звучати музика, яка теж нікого до цього не цікавила, а на ділі виявляється, дуже навіть непогана музика.

Здавалося б, в Росії андеграунду бути просто не повинно. Пройшли часи Радянського Союзу, пройшли тотальні заборони і неприязнь до всього нового. Однак це далеко не так. Світ андеграунду в нашій країні був, є і буде завжди. Заборони, етичні і політичні, а також відповідні економічні фактори, існують і нині, а значить, вони породжують і будуть продовжувати породжувати новий андеграунд. І нехай сьогодні чиїсь картини, чиїсь книги і чиясь музика знаходяться «в опалі», але мине кілька років, і вони вийдуть з «підземелля» і будуть дивувати нас своєю новизною і незвичністю. І ми вже просто не зможемо уявити собі, як жили без всього цього.