Хто така гідра?

Гідра … Хтось бачить барвистий поліп в блакитному морі, а хтось смертоносного звіра з давньогрецької міфології. І якщо бачення з поліпом нудне, то міфічне чудовисько нудним вже ніяк назвати не можна. Так що ж собою являє колись придумана гідра? Хто її боявся, і хто перемагав в нерівному бою за життя?

Гідра – смертоносне і жахливе чудовисько. Як правило, це величезна змія з товстим тулубом і дев’ятьма головами на довгих, страшних шиях. Ці голови не завжди були головами дракона або змії. Нерідко в міфах описувалися гідри і з людськими головами. Гідру було дуже важко вбити, так як все тіло її було покрито зазубрений і твердої лускою. За розмірами гідра також була вельми великою. У міфах згадувалося про те, що коштувало їй тільки злегка піднятися над землею, як вона вже височіла навіть над високим лісом.

І хоча міфи грецькі постійно рясніли якимись особинами гідр, але самими знаменитими стали тільки три чудовиська. Перша гідра – Лернейська. Вона була породженням Єхидни і Тифона. Як свідчить переказ, ця гідра народилася біля чарівного джерела, яке могло очищати від гріхів вбивць і злодіїв. Там же вона й оселилася. Гідра завдавала непоправної шкоди всім поселенням поблизу цього джерела. Вона постійно була голодною, а тому знищувала одним махом численні стада овець, кіз і корів. Не цуралася вона й пшеничними полями. Перемогти це чудовисько вдалося Гераклові. Він збивав монстрові голови, але на їх місці відразу ж виростали дві інших. Хто знає, може там би Геракл і залишився назавжди, якби не його відданий друг по імені Іолай. Він почав припікати вогнем шиї звіра, від чого той не міг відрощувати більше свої голови.

Ще один монстр з роду гідр проживав на берегах річки Ніл. У міфах не згадується про особливе шкоду людству від цієї особини. Водяна гідра сильну ненависть катувала тільки до крокодила, який також жив у цій річці. Їх досить рівні бої завжди закінчувалися нічиєю, поки гідра не пішла на якусь хитрість. Вона терпляче дочекалася, поки крокодил засне на березі з загрозливо відкритою пащею. Потім вона залізла в нього через рот і розірвала на сотні дрібних шматочків.

Ще одна гідра славилася своєю безсмертністю досить довгий час. Це Ламбтонского хробака, який мешкав на дні річки в північній частині Англії. Щоночі ця гідра виповзала на берег і нещадно пожирала худобу і людей. Ніхто довгий час не міг убити чудовисько, так як воно володіло занадто високим ступенем регенерації. Досить було тільки розірвати її навіть на найдрібніші частини, як всі шматочки плоті тут же зросталися ще в більш озлобленого монстра. Та знайшовся один герой, який винайшов спосіб позбавлення від гідри. Він однією вночі надів залізні лати і лати, прикрашені гострими шипами, і увійшов у річку. Там гідра природно зазіхнула на такий ласий шматочок людини і обвила його у смертельному пориві. Але всі шипи від обладунків тут же вп’ялися в тіло звіра і розірвали його. Відновиться гідра так і не змогла, адже протягом в ту ж секунду рознесло останки гідри по всім сторонам.