Що таке« гексаграмма »?

Є символи, які супроводжують людство з найдавніших часів, при цьому різні народи й різні епохи наповнюють їх різним вмістом, і один з них – гексаграмма.

У найзагальнішому вигляді гексаграмма – це шестикутна зірка, складена з двох рівносторонніх трикутників, звернених вершинами в різні сторони, при бажанні в цьому можна побачити символ «єдності і боротьби протилежностей». По-видимому, про цей закон буття людство здогадувалося задовго до Гегеля, і гексаграмма зустрічається з бронзового століття, у самих різних народів, що живуть досить далеко: Індія – і Іспанія, євреї – і кельти …

Саме таке значення гексаграмми в індуїзмі, де нею позначена Анахата-чакру – серцеву чакру любові, у фізичному тілі відповідної кровоносній системі і тимусу. Трикутник, звернений вгору, символізує Шіву (чоловіче начало), а вниз – Шакті (жіноче начало); колір Анахата-чакри – зелений, з каменів відповідають авантюрин і рожевий кварц, з тонів – нота фа.

Нерідко гексаграмм називають «зіркою Давида» і «печаткою Соломона», пов’язуючи з євреями. Дійсно, самі древні близькосхідні її зображення належать цьому народу. Так, гексаграмма знайдена на зданіb часів царя Ахава, сина Соломона правив у IX ст. до н.е.. Правда, зображення там стерте, і впевненості, що це гексаграмма, у вчених немає. А ось на друку якогось Иехошуа бен Асаяху (VII в. До н.е.) – виразно вона! Надалі євреї прикрашали гексаграмм домашнє начиння, а також синагоги. Який сенс вони надавали їй в цей період – точно не відомо, але є гіпотеза, що зв’язує її з менорою – золотим семісвечним храмовим світильником, довгий час що був єврейським символом.

Кожен свічник спирається на квітку: «І зробиш свічника зо щирого золота; карбований да зроблений буде світильник; стегно його і стебло його, келихи його, зав’язі його й квіти його повинні бути з нього», – йдеться в одній з біблійних книг, і ізвестенперевод Старого Завіту на арамейська мова, де згадка про квітку уточнюється: «біла лілія». У лілії ж якраз шість пелюсток, можливо, гексаграмма – її стилізоване зображення, саме тому вона стала «спадкоємницею» менори в якості єврейської емблеми. Втім, вперше вона в такому вигляді постала досить пізно – в 1354 р.: імператор Священної Римської імперії дозволив празьким євреям обзавестися прапором, і таким став червоний прапор зі знаком гексаграмми.

У Середньовіччі гексаграмм використовували далеко не одні іудеї. Ми її знаходимо на печатках королів Наварри, на фасадах соборів (наприклад, в Бургосі і Валенсії). Використовувалася вона в орнаментах і мусульмани. У визначенні ж спостерігається деяка плутанина: і шестикінечну зірку, і п’ятикутну іноді «щитом Давида», а іноді «печаткою Соломона» (за допомогою якої цей цар виганяв демонів). Тільки в XVII в. перша назва утвердилася для гексаграмма, а друге – для пентаграми. Зв’язок гексаграмми з Давидом не випадкова: саме цей цар об’єднав два семітських держави – Ізраїль і Іудею (що знову-таки виводить нас на ідею об’єднання двох начал, виражену в гексаграмм). Але середньовічна спроба пов’язати цей знак з «печаткою Соломона» теж не пройшла дарма: в магічних ритуалах гексаграмма використовувалася для вигнання духів – втім, і для призивання теж.

Алхіміки теж бачили в гексаграмм з’єднання протилежних начал – Води й Вогню, а пізніше – всіх чотирьох елементів і навіть знак квінтесенції, п’ятого елемента.

В кінці XVII-XVIII ст. знак гексаграмми отримує окультне, езотеричне тлумачення: знак мікрокосму, а також духовного потенціалу індивідуальності. У ту ж епоху гексаграмм «засвоює» масонство – як символ синтезу стихій, її охоче використовують в якості своєї печатки багато масонські ложі (втім, в це плані її випереджає пентаграма).

У XIX в. історія гексаграмми як єврейської емблеми отримала продовження: одна держава за іншим знімає обмеження в правах для підданих-євреїв, і емансиповані євреї обирають «зірку Давида» своїм національним символом. Зараз такий знак зображений на державному прапорі Ізраїлю.

У той же час гексаграмм активно «освоюють» окультисти. Так, в містичному «Ордені Золотої Зорі», до якого належали такі знамениті письменники, як Е.Бульвер-Літтон і У.Б.Йейтс, існував «Ритуал гексаграмми», до вивчення якого допускалися лише ті, хто отримав перші чотири ступені посвяти, відповідні 4-м елементам. При цьому кожен з кутів співвідносився з певною планетарної силою: вищий кут пов’язаний з Сатурном, нижчий – з Місяцем, верхній правий – з Юпітером, правий нижній – з Венера, верхній ліворуч – з Марсом, а нижній лівий – з Меркурій. В «Ордені Золотої Зорі» розрізняли безліч видів гексаграмм, кожна з яких мала особливий сенс і своє магічне дію.

Але залишимо ці «високі матерії» – і згадаємо, що XX століття дало гексаграмм ще один сенс, страшніший, ніж всі демони окультистів. Гексаграмма стала в гітлерівській Німеччині «клеймом» для євреїв – народу, засудженого до знищення.

Так живуть символи – переходячи від народу до народу, від епохи до епохи, змінюючи сенс. Зрештою, будь-яка фігура залишається лише сукупністю відрізків, поки не прийде Людина і не побачить в ній щось більше.