Хто такі байкери?

При цьому слові відразу виникає образ міцного мужика з характерним “пивним” животиком, в чорній бандані і Проклепані шкірянці-косухе або жилетці з логотипом клубу на спині, в шкіряних штанях, вусатих-бородатого, з руками, покритими хитромудрої татуюванням, а головне – на потужному “залізному коні”, любовно доведеному своїми руками до досконалості, як по ходових якостях, так і за зовнішнім виглядом.

Зародилося байкерський рух в США після II Світової війни, звідки поступово перебралося в Європу, а в 80-х роках і в СРСР (у радянський час їх називали рокерами через любов до важкого року і металу і схожу зовнішню атрибутику). На відміну від простих мотоциклістів, які використовують свої мотоцикли виключно як засіб пересування, для байкерів їх “залізний кінь” – частина способу життя.

Багато чого в їх зовнішності з одного боку, покликане епатувати “добропорядну” публіку, але з іншого – несе для учасників руху певний сенс. Наприклад, череп з одного боку показує презирство до смерті, а з іншого – служить свого роду оберегом. За якийсь легендою смерть, приходячи за людиною, ставила на ньому свою мітку у вигляді черепа. У байкерів вважається, що прийшовши і побачивши цей знак, смерть вирішить, що була тут і піде. Носіння залізних хрестів байкери перейняли у льотчиків американських ВПС після війни, які носили нагороди ворога на знак протесту проти дій уряду США.
Іноді на одязі байкерів можна побачити знак “1%”. Носити його вони стали після виступу керівника американської мотоциклетної асоціації, який у своїй промові озвучив, що взагалі-мотоциклісти – народ законослухняний, і лише 1%, до якого він і відніс власне байкерів, порушує закон. Носячи цей символ, хлопці підкреслюють свою незалежність. У 70-80 рр. цей знак міг також символізувати приналежність до кримінальним угрупованням, але в наші дні байкерський рух носить більш мирний характер.

Також байкерам властиво об’єднуватися в клуби. У кожному клубі існує сувора ієрархічна система зі своєю символікою.

А тепер трохи зруйную сформовані стереотипи. Моя подруга – донор і регулярно відвідує станцію переливання крові. Навесні вона в черговий раз прийшла здати кров і побачила, що весь двір станції заставлений байками, а всередині, відповідно, повно їх власників. Колоритні мужики вели себе на рідкість коректно: поступилися дівчині місце, пропустили вперед без черги, після здачі крові знову посадили, допомогли зняти бахіли. Поступово розговорилися. Виявилося, що кілька років тому один з їх байкерської групи сильно розбився. І тільки старання медиків і велика кількість донорської крові змогли повернути йому життя і здоров’я. З тих пір вся група регулярно відвідує станцію переливання і здає кров в знак вдячності за порятунок їхнього друга і хлопці сподіваються, що з їх допомогою, може бути, не згасне чиєсь життя. А ще у нас в місті на невеликій площі близько лялькового театру частенько можна побачити стоять в рядочок різномасті байки і їх власників. Гуляючі діти без побоювання обліплюють красиві, потужні машини, з задоволенням фотографуються поруч, а з дозволу господаря – і верхи на вподобаному мотоциклі, а суворі на вигляд хлопці не тільки не ганяють дітвору, але і з явним задоволенням відповідають на поставлені питання.


Схоже, канула в Лету кримінальна складова байкерського руху. Зараз, це просто захоплені технікою і швидкими швидкостями мужики. У їх середовищі зустрічаються і журналісти, і медики, і викладачі ВНЗ та шкіл, та багато хто. І, скажімо так, зараз це далеко недешеве задоволення, так що маргінальна складова поступово витісняється солідністю й респектабельністю.