Як нас обслуговують у приміському транспорті або

Кожному з нас, хоча б раз у житті, доводилося користуватися послугами залізничного транспорту. Ну, або спостерігати за рухом поїзда, що проходить повз вашої станції. І не раз доводилося дивитися фільми, в яких дія розгортається в поїздах міжміського сполучення. Там, як правило, все дуже красиво і зручно, провідники ввічливі і готові виконати практично будь-яке ваше бажання. У приміських поїздах теж все пристойно виглядає, є найнеобхідніше для комфортної подорожі.

Але чи так все райдужно в реальному житті? Так чи добре обслуговують нас насправді?

Зовсім недавно, нам довелося зробити “подорож” на приміському поїзді від нашого невеликого містечка до обласного центру сусіднього регіону. До цього дня неодноразово користувалися послугами приміського поїзда: провідники, звичайно, ввічливі, ніколи не нагрублять, обов’язково повідомлять про наближення вашої станції. Але от внутрішнє оснащення вагона залишало бажати кращого: практично всі диванчики обідрані, світильники горять через один, деякі вікна забиті фанерою. Нехай при таких умовах, але дістатися до місця було можна.

Близько півроку тому їхали в такому поїзді з однорічною дитиною в дитячому вагоні. Пасажирські місця в ньому були обладнані, як в плацкартному вагоні далекого прямування, м’якими диванами. Навіть титан з гарячою водою був у справному стані, що для приміських поїздів велика рідкість. Загалом, подорож тривалістю дві з половиною години, вийшло щодо комфортним. Дитина навіть поспати примудрився.

Однак цього разу, при посадці в поїзд, ми не виявили дитячого вагона взагалі. І, як не старалися, знайти вагон з диванами теж не вийшло. Тепер всі вагони обладнані кріслами, які нагадують місця в автобусі, причому деякі з них знаходяться в розкладеному стані. Хоча в санітарних правилах написано: “Конструкція і планування вагонів для міського, приміського і дальнього сполучення повинні забезпечувати максимальні зручності і безпеку для пасажирів та обслуговуючого персоналу”. Полиць для багажу теж немає. І як накажете в такому поїзді їхати з маленькими дітьми та ще в загальному вагоні, де деякі пасажири поводяться неналежним чином? Це питання ми поставили провіднику, чекати якого довелося майже годину після відправлення. І почули відповідь, після якого довгий час перебували в шоковому стані. Виявилося, що з деяких пір наявність у складі приміського поїзда дитячого вагона зовсім не обов’язково. І мучтеся люди добрі всю дорогу.

Звичайно, деякі, як і ми, їдуть відвідати рідних. Але багатьом доводиться добиратися до обласного центру, щоб показати дитину лікарю. І приміський поїзд – це єдиний спосіб дістатися до місця призначення.

І де ж та турбота про простих людей, в тому числі і маленьких дітях? А адже про неї так багато говорять наші політики і депутати.