Чи вигідно бути директором?

Бути директором було вигідним у всі часи.

Візьмемо, наприклад, радянський час. Директор тоді, природно, мав фіксовану зарплату. Рублів двісті-триста. Зате «сидів» на дефіциті. Директор магазину промислових товарів, його дружина, діти, родичі завжди мали те, чого не мали прості смертні: італійські чоботи, класну меблі, відмінні сервізи, кришталеві люстри і ще масу товарів, не доходять, як правило, до прилавка. При бажанні директор такого магазину міг мати пристойний навар, «штовхаючи» дефіцит втридорога через начальників відділів, які віддавали йому дев’ять десятих прибутку.


Директор продуктового магазину жив ще краще. Копчена ковбаска (страшенний дефіцит), м’ясо, маслице, сир, сметанка, апельсини, шоколадні цукерки, «Шпроти», сигарети «Мальборо», хороше вино … Це теж все розходилося по рідним і знайомим і теж штовхали «наліво», приносячи хороший навар. А ще в цього директора були й італійські чоботи для дружини, і кришталеві люстри під стелею, оскільки він дружив з директором магазину промтоварів. І все було «вась-вась».

Славно було служити директором ринку. Грошики лилися рікою. Кожен день. Щогодини.

Не зле було займати ситну посаду директора їдальні.

Перебувати на посаді директора заводу теж було не кволо. Бо дачка його, на відміну від інших, була крита оцинкованим залізом, а не шифером чи руберойдом.

До речі, дачки директорів пром і продмагів теж були покриті залізом, оскільки вони дружили з директором заводу. А у нього, у свою чергу, дружина ходила в італійських чоботах, під стелею в квартирі висіла кришталева люстра, а в холодильнику не переводилися маслице і копчена ковбаска.

Сьогодні ж зовсім інший розмовах-о-ор …

Дефіциту немає, але директора і раніше дружать між собою. Адже це – каста. Багатих людей. Оскільки сьогодні у директорів, в більшості випадків, немає фіксованої зарплати. Три мільйони рублів, якісь отримує в місяць (ді) ректор одного найстарішого регіонального вузу країни, не межа! Ну і що, що доктора наук у нього сидять на окладі в 16 тисяч! Зате середня зарплата співробітників вузу – 110 тисяч рублів! Москва задоволена. Ді (ректор) задоволений. Чого ще треба!?

А директора газет? Саме, директора, оскільки після створення регіональних медіа-холдингів, посади редакторів були скасовані, і головний редактор тепер – директор, а редактора відділів – начальники відділів. Так от, зарплата директорів газет в десять (!) Разів перевищує зарплату кореспондентів та начальників відділів. Це в місті. А на селі?

А на селі виходять районні газети. Співробітників в ній – три людини. Два журналісти, які отримують за свою працю 3-4 тисячі рублів, і директор газети (колишній головний редактор) з окладом у 70-80 тисяч карбованців. Не кволо, вірно?

Про директорів великих підприємств і торгових центрів і говорити не хочеться. Нашого (ді) ректора вони порахують за бідняка і навіть відкрито йому поспівчувають.

Висновок?

А він простий: директором, громадяни, бути вигідно. Дуже.

Якщо немає ні сорому, ні совісті.