Які вони, закони мережевого спілкування

Практично кожен, хто так чи інакше пов’язаний з інтернетом, рано чи пізно стикається з необхідністю мережевого спілкування. Це не викликає подиву, оскільки спілкування у всіх його проявах є однією з головних складових людської цивілізації. І цілком природно, що воно відіграє настільки важливу роль у такому вільному просторі, як всесвітня павутина.

Однак, як і в реальному житті, в мережевому спілкуванні є свої правила поведінки, своєрідний етикет. Вони мають свої нюанси і тонкощі, які часто дещо відрізняються від того, чого ми слідуємо за межами віртуального світу. Їх безсоромно можна назвати законами, оскільки недотримання цих правил неминуче призведе до того, що порушника будуть ігнорувати інші учасники спілкування. Крім того, він не зможе розраховувати на допомогу адвоката, оскільки суд в даному випадку будуть вершити такі ж рядові користувачі, що не порушують загальновизнані істини.

Так що ж являють собою закони мережевого спілкування? Розглянемо дане питання на прикладі всім відомих чатів.

Взагалі в перекладі з англійської мови слово chat буквально означає «бесіда», «дружня розмова». Практично кожен користувач всесвітньої мережі хоча б раз, але заходив в який-небудь чат. Хтось піде відразу, хтось затримається, а хтось стане постійним відвідувачем. Тут все залежить від людини. Але найперший закон мережевого спілкування говорить: не варто плутати віртуальне спілкування з реальним. Спілкування людини в чатах залежить від того душевного і інтелектуального багажу, яким він володіє. Можна обмежитися смайликами і всілякими «чмок» і «целовкамі», можна познайомитися з цікавими людьми, можна підняти ажіотаж навколо своєї персони. І при цьому при всьому вас ніхто не побачить, ви можете сидіти в трусах, нечесані з ранку і болеющим з похмілля. Ніхто вам нічого проти не скаже, на відміну від реального життя, де такий вид буде сприйнятий, швидше за все, негативно.

Простіше кажучи, віртуальне спілкування дозволяє як маскувати, так і відображати справжню реальність, або приховувати відсутність справжньої реальності, або зовсім ніяк не бути пов’язаним з якої б то не було реальністю.

Другий закон спілкування в мережі вчить нас поважати таємницю мережевий особистості і не зазіхати на чужу приватність. Не потрібно заграватися і надто відвертими. Анонімність є однією з головних переваг мережевого спілкування.

Третій закон говорить: як ви бажаєте, щоб чинили в мережі, так само і чиніть з іншими. Тут все зрозуміло, і в цьому моменті мережеве спілкування мало в чому відрізняється від спілкування в реальному житті. Якщо ти образив людину, будь готовий до того, що у відповідь не отримаєш нічого хорошого. І навпаки, наприклад, вислухав чию то біду, можеш сподіватися на те, що тебе в свій час теж вислухають.

І нарешті, останній, і напевно, найголовніший закон мережевого спілкування. Інтернет не зробить тебе людиною краще і більше, ніж ти вже є. Безліч людей з різних причин приходить в мережу саме для спілкування, а його якість залежить тільки від них. Звичайно, відсоток неврівноважених особистостей у всесвітній павутині значно більше, ніж у реальному світі. Когось на подвиги рухає анонімність та безкарність, хтось пробує на собі нову маску, когось приваблює удавана вседозволеність.

І при всьому при цьому потрібно не забувати, що всі ми люди. І давайте ними і залишатимуться.